Книга: По струні в безодню або куди кличе  Ольга Асауляк

Книга: По струні в безодню або куди кличе Ольга Асауляк

Недавно, Протоіерей  Олексій   Згонник поделился с нами своей великолепной книгой, которая так отчетливо дает понять ,кто такая Ассауляк, и чего стоят ее учения.

Всем, кто когда либо попадался сектам, либо в секте есть ваши родные — ОБЯЗАТЕЛЬНО К ПРОЧТЕНИЮ.

Далее приведем вступление к книге, а саму книгу можно скачать здесь.

Вступ

“Протягом майже двох тисячоліть визрівали особи нового виду, і те, що “визріло”, приходить у світ для підготовки останнього прориву, коли “все таємне стане явним” (Катарсис, с.238).

Нині, як із безодні небуття, з’явились на світ сотні чаклунів, екстрасенсів, медіумів, парапсихологів, учителів, які відкривають школи, курси, навіть інститути та академії. Пропаганда язичництва, поширення книг і брошур, які рекламують їх ідеї від  самого примітивного рівня аж до якогось “професійного» рівню — такі результати духовного занепаду нашого часу та демонологізаціїї суспільної свідомості. Пропаганда швидкого приходу “ери Водолія” та нових “спасителів” замість Христа, підміна основних християнських понять гріха, покаяння, благодаті, викуплення, преображення та спасіння, не без допомоги засобів масової інформації, посилено витісняється окультними уявами про “карму”, “чакри”, «енергетичні канали», “реінкарнацію”, “космічні голоси” та інші вигадки східної неправославної містики.

Сьогодні розуміння духовного життя викривлене до такої міри, що навіть з’єднання язичницьких вірувань, окультних практик і обрядів з православним Символом віри та відвідуванням православного  храму декотрим вже не здається неможливим і безглуздим. Безумовно, наше суспільство хворіє. Однією з головних причин хвороби є повне незнання ним православних основ духовного життя.

Мало хто сьогодні буде сперечатись із тим, що окрім видимого світу, ще є світ невидимий, тобто недоступний до пізнання нашими природними фізичними органами почуттів, що існують позитивні та негативні впливи цього невидимого світу, що присутні у ньому ангельські та демонічні істоти ведуть боротьбу за наші душі. Людина, яка прагне увійти в контакт з духовним світом, будь-то у примітивній формі, прийшовши на прийом до бабці-цілительки, знахаря чи екстрасенса або ж через вивчення сучасних науково-окультних теорій теософії О. П. Блаватської, антропософії Р. Штейнера, агні-йоги О. І. Реріх, “Рози миру” Д. Андрєєва, — неминуче шкодить своїй душі.

Примітивні “контактери”- знахарі, екстрасенси, чаклуни, спірити напряму зв’язуються з темною силою, прикриваючись іконами та авторитетом Церкви. Сучасні ж окультні теорії в наукообразній формі “відкривають” вчення про устрій невидимого світу, про ієрархії невидимих істот, про вплив космосу на долі людей,  народів, материків, про устрій людського єства, про еволюцію світу, про загробне існування. Вони спочатку діють на розум на рівні ідей, потім на серце і волю людини через поглиблене вивчення окультної літератури, надиктованої з невидимого світу засновникам вищезгаданих вчень. Результатом такого впливу є розвиток чутливості до помислів, які всіюються в наш розум падшими духами — людина стає спроможною до “прозрінь”, контакту, інколи чуттєвого, з невидимим світом, до окультного “розуміння” речей і подій.

Тому недивним є виникнення в 1992 році так званої “Школи духовного подвижництва” О. Асауляк, вона називається також “Школою єдиного принципу” (ШЄП). Ця остання назва буде використовуватись далі  протягом всього матеріалу.

Можливо, не варто було б звертати увагу на чергове окультне вчення, яке поширилось і в Сумах, якби воно не видавало себе при цьому за православне, а участь у ньому — за церковне життя. У 1996 р. виявилось, що добра половина парафіян Воскресенського собору УПЦ КП міста Сум є окрім того послідовниками О. Асауляк і учнями її школи. У сумських храмах УПЦ МП їх на той час вже оголосили єретиками та не дозволили брати участь у богослужіннях і таїнствах. Частина їх розсіялась між вірними УПЦ КП, а частина — залишилась, продовжуючи приховувати свою приналежність до вищезгаданої школи.

Керівництвом єпархії, яку з 1996 по 2000 рік очолював єпископ Сумський та Охтирський Геронтій (Хованський), на єпархіальних зборах було прийняте душпастирське рішення: з метою збереження цих парафіян в лоні Православної Церкви та їх навернення  від несвідомого наслідування вчення О. Асауляк, не відштовхувати їх від спілкування, а всілякими засобами спробувати пояснити та виявити всю небезпечну сутність даного вчення, відвернути “заблудлих овець” від загибельного відділення в окреме сектантське угрупування та привести їх до каяття.

Неодноразово з амвону собору виголошувались викривальні проповіді, де висвітлювались глибокі протиріччя та розбіжності вчення О. Асауляк з вченням Православної Церкви та Священним Писанням. Особливо в чисельних приватних бесідах з парафіянами про неприпустимість служіння “двом господарям” досягались значні успіхи. Багатьох людей вдалось відвернути від ШЄП і повернути від окультного до православного віросповідування. Але кількість учнів “школи” зменшилась не набагато, оскільки значна частина їх взагалі до храмів не приходила. Апогей боротьби припав на 1997-98 рр., коли під вплив О. Асауляк потрапили навіть деякі священнослужителі, які не мали богословської освіти.

Після Архієрейського Собору УПЦ КП, який відбувся 14 травня 1999 р. у Києві, де була офіційно поставлена оцінка вченню О. Асауляк як неспасительному та ворожому до Православної Церкви, в Сумському єпархіальному управлінні УПЦ КП на загальних зборах було оголошене рішення собору та зроблена категорична заява керуючого справами єпархії про остаточне розірвання стосунків з тими послідовниками школи О. Асауляк, які неодноразово чули і знали про ставлення до неї Православної Церкви, але залишились впертими та глухими до голосу пастирів. «Єретика, говорить апостол Павло, після першого та другого напоумлення цурайся» (Тит.2,10).

У результаті душпастирської роботи з парафіянами, враженими єретичним вільнодумством та докладного вивчення чисельних книг О. Асауляк, де вона пропагує “православне незадогматизоване” вчення, з’явилась дана письмова робота, в якій автор прагнув ближче ознайомити православних читачів зі справжнім змістом вчення О. Асауляк та виявити, на основі Священного Писання та трудів святих отців його ставлення до Святого Православ’я, яке сповідується Християнською Церквою вже двадцять століть.

Пильно стежачи за духом часу, коли інтенсивність життя швидко зростає, і людина хоче, живучи на землі, спробувати все, О. Асауляк влучно знайшла “приманку” для незміцнених у вірі християн. Вона пропонує привести їх до Бога, до святості, до духовних плодів у прискореному режимі, мотивуючи це тим, що зараз нібито зовсім інший час. Те, що святі отці та подвижники колись досягали десятиліттями подвижницького життя в монастирях і затворах, зараз можна досягнути за лічені роки, прийнявши її вчення та вступивши до Школи духовного подвижництва. У ній вони себе називають “подвижниками та монахами в миру” (Катарсис, с.18). Їх вже не переконує те, що за вченням Церкви, закони духовного життя єдині на всі часи та дані до кінця світу. “Головна спокуса віку цього, — говорить монах Лазар, — швидкість. Від поспіху, в який заганяють нас біси, втрачається духовна рівновага, гармонія. Так ворог підловлює людину на помилках. І та падає… .”1 Хтось із вчителів Церкви сказав: “Не поспішайте стати святими. Краще стати святим за десять хвилин до смерті, а ще краще за п’ять, щоб не возгордитись”. Якщо християни, які побували на заняттях школи певний час, повертаються назад до Церкви, то потім довго ще відчувають на собі деструктивний вплив способу мислення закладеного О. Асауляк у їх свідомість.

Для більшого розуміння обставин і причин виникнення даного вчення, необхідно торкнутися історії містичного досвіду самої О. Асауляк та її контактів з “невидимими друзями”.

 

Оставить комментарий

Ваш Email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *
Вы можете использовать теги и атрибуты HTML: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>